СМО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до смоли́ти. Від перекинутої днищем догори щойно смоленої шаланди назустріч Петру Васильовичу і вантажникові Григорію звелось аж кілька чоловік (Смолич, V, 1959, 33); // у знач. прикм. Через поле розлоге, За високий гірський перевал.. Пролягли.. сходи смолених шпал (Брат., Вересень, 1949, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 415.