СМЕТА́НКА, и, ж.

1. Пестл. до смета́на. На столі масло, жовте, тверде,.. густа сметанка і чорний хліб (Коцюб., II, 1955, 245); — Їжте, прошу вас, вареники! Та сметанки беріть побільше і масла не шкодуйте! (Вишня, І, 1956, 318).

2. Те саме, що вершки́ 1. Рано п’ю каву (чай скасувала), навіть з сметанкою, а не з молоком (Л. Укр., V, 1956, 208); Любовно поглянув [Аркадій Петрович] на пахучий напій, понюхав теплий ще хліб і вилаяв Савку, що кожушок на сметанці занадто тонкий (Коцюб., II, 1955, 400).

◊ Смета́нку збира́ти (зібра́ти) з чого — брати собі щось найкраще, найвигідніше, перев. без особливих зусиль. Збирають [бездарні автори] сметанку з усіх спеціальних праць, дають по правді тілько [тільки] якусь бовтанку, препаровану для їх власного смаку (Фр., III, 1950, 38); — Я своїм товаром не набиваюсь — він сам за себе говорить. Але глядіть, скажу вам, щоб потім не каялись: хтось сметанку збере, а вам і сироватки не дістанеться (Стельмах, І, 1962, 198).

3. перен., ірон. Найвпливовіша частина суспільства. Найвища сметанка, магнатське, аристократичне товариство держалось, як завжди, в своїм тіснім, замкненім кружку [колі] (Фр., VI, 1951, 204); [Лесь:] Через тиждень буде зібрання делегатів всіх районів повіту. Сама сметанка. Зможемо їх всіх накрити (Ірчан, І, 1958, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 402.