СМЕТА́НА, и, ж. Верхній жирний шар кислого незбираного молока; сквашені вершки. Яке [молоко] вже поставлене на сметану, а яке ще стояло під лавкою (Кв.-Осн., II, 1956, 189); На столі стояла здорова миска вареників в маслі, тарілка з сметаною, молочна каша (Н.-Лев., II, 1956, 54); Лукерка внесла шматок хліба і бляшаний кухоль сметани, подала Тимкові (Тют., Вир, 1964, 38); Ми їли запечену в сметані картоплю (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 73); *У порівн. Засміявся [візник] — зубів у його незліченно, а білі ті зуби, білі, як сметана (Вовчок, І, 1955, 118).

◊ Як варе́ник у смета́ні див. варе́ник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 402.