СМАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех.

1. що, чим. Їсти, пити, насолоджуючись смаком чого-небудь. Проценко потягував старе смаковите винце, Рубець смакував крутий та солодкий чай (Мирний, III, 1954, 290); Водій смакував ковбасу з хлібом і дивувався, що Максим не доторкнувся до їжі (Кочура, Родина.., 1962, 75); Чабан Горпищенко тільки радів в душі, дивлячись, як люди смакують його водою (Гончар, Тронка, 1963, 54); * У порівн. Юра нечутно цмокав губами, немов смакував щось дуже солодке (Донч., VI, 1957, 384); // Повільно їсти, пити що-небудь, визначаючи, оцінюючи смакові якості споживаного. — Та пий-бо одразу, не смакуй! — приказав о. Хведор, регочучись дрібно (Н.-Лев., І, 1956, 122); Марфа Петрівна, смакуючи, випила свою стопку, оцінивши вино, мовляв, таке смачне, що й наливки такої не настоїш (Коп., Земля.., 1957, 141); — Ти спробуй, молодице,— запрошував молодий Шумейко покупців. — Це ж не яблуко, це справжній мед.. Надкушувала молодиця маленький шматочок, смакувала й кривилася: — Ой, і кисле ж та терпке (Шиян, Баланда, 1957, 217); // кому. Викликати у когось бажання їсти, пити що-небудь. Апетит у Федора Іполитовича не зменшився. Не поспішаючи, неначе кожний відправлений до рота шматок неабияк йому смакує, він з’їв усе (Шовк., Людина.., 1962, 228); Цап полюбляв викрадати з чавунів варену картоплю.. Не так йому смакувала сама картопля, як сіль на ній (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 55); — Та ні, таки справді щось кава мені не смакує. Чи то, може, не ви самі варили? (Хотк., II, 1966, 11); Голубці, хоч тітка Клавда не пошкодувала до них ні м’яса, ні приправи, вже не смакували гостям (Вільде, Сестри.., 1958, 194); // кому. Подобатися чим-небудь; приваблювати. Не можна сперечатися про смаки, бо що, мовляв, одному до вподоби, те іншому, може, й ніяк не смакує? (Мик., II, 1957, 51).

2. перен. Відчувати задоволення, приємність від чого-небудь, бути вдоволеним чимсь. Зненависть до тої фігури гострила мою увагу. Я смакую її хиби, дефекти тіла, маленьку душу, безсилий розум (Коцюб., II, 1955, 256); Солдати стояли похмурі. Вони не смакували радощів перемоги (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 428); Граф не витримав і знову зареготав, заздалегідь смакуючи враження, яке справить зараз його вигадка (Донч., III, 1956, 17); // З особливим задоволенням вимовляти слова, речення, розповідати що-небудь. — Пальба взводом! — Сердюцький офіцер, витончений артист, смакує кожне слово (Кач., II, 1958, 319); Бундючний і воднораз улесливий, він говорив повільно, мовби смакуючи кожне своє речення (Грим., Подробиці.., 1956, 96); // Милуватися чим-небудь. Особливе враження справили на П. Майбороду гуцульські народні пісні, з якими він уперше спізнався під час експедиції у Карпати влітку 1940 р. Він смакував кожну почуту й записану мелодію (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 70); Храпкови їхали.. в скелястих нетрях, вслухалися в гомін чадацького буяння, і кожен по-своєму смакував ту красу (Ле, Міжгір’я, 1953, 67); // Обмірковувати, аналізувати що-небудь, переживаючи, заглиблюючись у деталі, тонкощі. Посиділи мовчки,— він, смакуючи своє лихо, а я — роздумуючи та розгадуючи… (Вовчок, VI, 1956, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 394.