СЛІ́ДНО, присл., зах. Видно, помітно. [Парвус:] А згадай же, що він сказав на запит, чом у нього не слідно культу цезаря в господі: «сим нехтують не тільки християни!» — сказав Руфін, прегордо усміхнувшись (Л, Укр., II, 1951, 425); Усмішка промайнула ледве слідно по її обличчю (Коб., І, 1956, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 358.