Про УКРЛІТ.ORG

слякота

СЛЯКОТА́, и́, СЛЯ́КОТЬ, і, ж., розм., рідко.

1. Те саме, що сльота́ 1. За туманами, слякотою на село хлинули нові думи (Горд., Чужу ниву.., 1947, 145).

2. перен. Про мерзенних, нікчемних, жалюгідних людей. Робітники і селяни нітрохи не заражені сентиментальними ілюзіями панів інтелігентиків, всієї цієї новожизненської та іншої слякоті.. (Ленін, 35, 1973, 190); Рима навіває Голованівському таке: — Ах же, панська ти слякоть, Я навчу тебе плакать (Рильський, III, 1956, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 386.

вгору