СЛУЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., СЛУЧИ́ТИСЯ, чи́ться, док., розм. Те саме, що трапля́тися. — Чого в молоді годи не случається? — ..мовив він. — Я пам’ятаю, як у свою кріпачку, дівчина така була, так улюбився, що задумував женитись (Мирний, III, 1954, 269); Чи случалось їй задивитись на палаючий у печі вогонь.., чи дадуть їй було мати масного млинця, то вона візьме його і їсть, і разом регочеться так, що олія тече по підборіддю (Григ., Вибр., 1959, 351); У Вільні, городі преславнім, Оце случилося недавно (Шевч., II, 1963, 178); [1-ш а дівчина:] Хіба що там у вас случилось? (Вас., III, 1960, 15); Забув, якого року, навесні, напередодні паски, повідь случилась така, якої ніхто, ані дід наш, ні дідова баба не знали (Довж., Зач. Десна, 1957, 483).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 385.