СЛУХНЯ́НО. Присл. до слухня́ний. Слухняно внесла [Гаїнка] дров, затопила піч (Гр., II, 1963, 432); Зголоднілі за день опришки дивились жадібно на багатий стіл, одначе слухняно чекали знаку від Довбуша (Гжицький, Опришки, 1962, 49); Рубін підвівся і слухняно пішов у кухню мити руки (Сенч., Опов., 1959, 10); Машина слухняно неслася під гори (Ле, Міжгір’я, 1953, 156); Залізо слухняно подається, краї тоншають (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 384.