Про УКРЛІТ.ORG

слухавка

СЛУ́ХАВКА, и, ж., розм. Частина телефонного апарата, признач. безпосередньо для слухання і говоріння; телефонна трубка. Заграничний політик покинув писання, підійшов до телефону, віддзвонив і притулив слухавки до вух (Фр., IV, 1950, 45); Академік неквапно підійшов до столу, стоячи, приклав слухавку до вуха (Загреб., День.., 1964, 68); — Др-р-р-р!Телефон уже ясно когось кликав.. Зірвала [Поліна] з гачка важку металеву слухавку (Хор., Місто.., 1962, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 382.

вгору