СЛУЖЕ́БКА, и, ж., розм. Те саме, що служни́ця 1. [Лісовик:] До кого ти подібна? До служебки, зарібниці, що працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла (Л. Укр., III, 1952, 243); Звенислава кивала служебкам, одягненим у білі довгі сорочки, щоб підкладали гостям (Загреб., Диво, 1968, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 378.