Про УКРЛІТ.ORG

слизити

СЛИЗИ́ТИ, и́ть, недок., розм.

1. Бути, робитися слизьким. Шлях слизить після мряки (Сл. Гр.).

2. Те саме, що слези́ти. Ідемо до річечки, що текла або слизила внизу край вигону, серед очерету та осоки (Н.-Лев., VI, 1966, 93); — Слизить вода, осувається порода… але хіба це новина? То ж звичайні умови для шахтобудівника (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 198); Там [на схилі двох гір] слизило невеличке джерельце й була змога воду пити досхочу (Ле, Міжгір’я, 1953, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 351.

вгору