СЛИВНИ́К, ч.

1. род. а́. Садок із сливових дерев або молода сливова порість. Хата була стара, напівзруйнована, з одного боку — ясени, а другого — сливник та горобина (Вас., IV, 1960, 10); Ліворуч — вишник, ближче до ставка — сливник… (Вишня, II, 1956, 339); У вузьких вуличках, обставлених тинами, тягло з сливників тонким припахом диму (Панч, В дорозі, 1959, 32).

2. род. у́, діал. Слив’янка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 351.