СЛАБУВА́ТО. Присл. до слабува́тий. Коська бичка за бичком тягає, а мені аж плакати хочеться — візьме яке-небудь паршиве биченя, та й знову поплавець прикипає надовго до моря.— Тут, мабуть, місце погане,— кажу похмуро.— А так,— згоджується Коська,— тут слабувато беруть (Збан., Мор. чайка, 1959, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 344.