СКІ́СОК, ска, ч., заст. Сточена коса; шматок гостро відточеної коси, який використовують замість ножа, бритви і т. ін. Рипів [степ], немов знав він: минуть десятиліття, і чисто виголять його, мов козака після бою, скіском гострим (Епік, Тв., 1958, 25); Борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска (Мирний, II, 1954, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 271.