СКІ́ПЧИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до скіпе́ць¹. Олександр Івашко обдивився місцевість, кожен скіпчик, перевірив гранати й поповз (Панч, Іду, 1946, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 271.