СКІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Відколювати скіпки від чого-небудь; дробити на скіпки що-небудь. Вотяк худий, суворий, навколюшках стоїть, ще скіпки скіпає з дровини (Тесл., З книги життя, 1918, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 270.