СКУЧНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи скучний. Жив [письменник] подвійним життям. На роботі одним — буденним і часом скучнуватим редакційним, а вечорами й на світанку — творчим, цікавим (Кучер, Голод, 1961, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 339.