СКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скури́ти. Цигарка та, скурена до нікуди, шкварчить біля його синявих губ (Вишня, І, 1956, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 338.