СКУ́ПЧЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ску́пчити і ску́пчитися. [Черних:] Скупчення військ і транспорту противника в районі Бистриці триває (Дмит. Драм. тв., 1958, 179); Прибула розвідка і заявила, що скупчення противника начебто не спостерігається (Шер., В партиз. загонах, 1947, 124).

2. Велика кількість зібраних, зосереджених в одному місці людей, предметів і т. ін. Корпус Жюно був затриманий біля села Синявіна великими скупченнями піхоти князя Багратіона (Кочура, Зол. грамота, 1960, 180); Наштовхнувшись на велике скупчення криги, він [корабель] змушений був повернути на південь (Видатні вітч. географи.., 1954, 54).

∆ Зо́ряні ску́пчення, астр.— системи зірок, в яких зорі розташовані тісніше, ніж у навколишньому просторі. Щоб відшукати нові комети, потрібно вивчити зоряне небо, запам’ятати розташування туманностей та зоряних скупчень (Наука.., 6, 1964, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 337.