СКУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., СКУ́ПИТИСЯ, иться; мн. ску́пляться; док., розм. Те саме, що ску́пчуватися. Сомкова старшина бачить, що лихо, скупилась тісно, плечем повз плече, да назад до намету (П. Куліш, Вибр., 1969, 169); — Часом, як скупиться в канцелярії багато бумаг та треба буде закликать когось на вечірні роботи в канцелярію, то я був би дуже придатний до цієї роботи (Н.-Лев., IV, 1956, 341); Здавалося, що весь остаток його енергії, сил духовних і фантазії скупився на одній думці — видобувати нафту на своїм грунті (Фр., II, 1950, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 336.