СКУП’Я́ГА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що скупердя́га. Відчими [вітчими] йшли [у пекло], тесті-скуп’яга, Зяті і свояки (Котл., І, 1952, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 338.