СКУ́ЛЬПТОРКА, и, ж. Жін. до ску́льптор. Я буваю частіше тільки у дядини та ще у Старицьких (там тепер Зіна скульпторка..) (Л. Укр., V, 1956, 289); Скульпторка [В. Г. Мухіна] зуміла втілити в монументальні форми типові риси радянської людини (Вітч., 3, 1970, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 333.