СКРІ́ПА, и, ж.

1. спец. Пристрій, що скріплює окремі предмети, частини механізмів, споруд і т. ін.; // Те, що зв’язує окремі частини розповіді, тексту і т. ін. Ці слова [займенники хто, що та ін.] є відносними, або, як їх ще називають, сполучними. Вони повнозначні, бо мають усі ознаки повнозначних слів, але виступають як слова-скріпи (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 524).

2. заст. Підпис, що підтверджує справжність якого-небудь документа.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 322.