СКРЮ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКРЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., рідко. Згинатися, скорчуватися. — Авва-вва-ва, — скрючилось [щось] од холоду й пішло качатись по снігу (Вас., І, 1959, 305); Селянин аж скрючився від надмірної напруги, натискаючи на чепіги (Минко, Намасте.., 1957, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 331.