СКРУ́ХО, присл., рідко. Те саме, що скру́шно. Лук’ян дивився [на дітей] і скрухо хитав головою (Панч, Синів.., 1959, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 327.