СКРУ́ТНО, присл.

1. Присл. до скрутни́й. Скрутно прийшлася година голодна: З осені хліб купували (Манж., Тв., 1955, 54).

2. у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Важко через складні обставини, великі труднощі. [Айтра:] На брамі Поліксена аж зомліла, побачивши, як Ахіллесу скрутно (Л. Укр., II, 1951, 263); Коли скрутно в житті доведеться тобі, Зрадить віра,— поглянь лиш на тих, Хто до краю поклав свої сили слабі (Граб., І, 1959, 127); Він оповідав Ользі про свої поневіряння.. — Скрутно мені, дочко. Без одного літа уже вісімдесят мені. Куди піду я? (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 38); Не раз і не два Воронцов ішов у бойових порядках піхоти, коли було скрутно, а іноді — коли й не зовсім скрутно (Гончар, III, 1959, 20); // Складно у матеріальному відношенні. Скрутно було їм [батькам], слабим, старим, платить за мене у школу ту, та стягались, платили (Тесл., З книги життя, 1949, 66); З отаких [боржників] я брав, кілько хотів та й що хотів. Бо мужикові як скрутно, то він нічого не пожалує (Март., Тв., 1954, 211); // з чим. Не вистачає чогось. — Одпиши ти своє поле за живоття на мене й на Петруся. Ти знаєш, як тепер стало скрутно з землею (Н.-Лев., IV, 1956, 223); Після війни у нас, як і в багатьох інших районах, розорених і пограбованих німецько-фашистськими загарбниками, дуже скрутно було з тяглом (Рад. Укр., 9.III 1946, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 327.