СКРОФУЛІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до скрофульо́з; // Хворий на скрофульоз. Вона відказала їм [женихам], і я не хотів її силувати. Один, бачите, скрофулічний,.. а другий п’яниця і картяр (Фр., VIII, 1952, 41); Аглая-Феліцітас і Ольга Федоренко, близнички [близнючки].., були найздоровіші з-поміж скрофулічних (Коб., III, 1956, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 325.