СКРИЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., розм. Стомитися, знемогти від тривалого крику. Почервонів середній пальчик у дитини, став пухти.. Воно за ніч іскрича-лось і ніч не спало (Барв., Опов.., 1902, 530).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 321.