СКРИСТАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скристалізува́ти. Думки [в поезіях К. Поліщука] не всюди.. скристалізовані, образи не всюди конкретні й доладні (Сам., II, 1958, 385); Не можна сказати, щоб він не виніс з-під рідної стріхи ніяких засад. Навпаки. Міг би був вийти в світ з ясно скристалізованим світоглядом (Круш., Буденний хліб.., 1960, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 321.