СКРИПИ́ЦЯ1, СКРЕПИ́ЦЯ, і, ж., заст. Масивні дерев’яні кайдани. Ой, на руки кайдани, На ноги скрипиці Та й вкинули сіромаху В темную темницю (Укр.. думи.., 1955, 69); Забили в скрепицю [вдовиченка], Та й повезли до прийому (Шевч., II, 1953, 253).
СКРИПИ́ЦЯ2, і, ж., розм. Те саме, що скри́пка. Та й гарно ж грали [музики]..: скрипиця так і виспівує, бубни гудуть, гуркотять, цимбали, мов дзвоники, дзвонять (Стор., І, 1957, 147); Цимбали б’ють, жаліблива скрипиця Дзвенить плачем (Мал., II, 1948, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 319.