СКРИЖИ́ТИ, скрижу́, скри́жиш, док., перех., рідко. Те саме, що схрести́ти 1. Він сидів перед нею, скриживши ноги (Рибак, Помилка.., 1940, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 318.