СКРИВОДУ́ШНИЧАТИ, аю, аєш, док., рідко. Те саме, що скриводу́шити. — Пам’ятаєш, як ми з комісаром допитувались у тебе, де закопана зброя, що залишилась для підпілля? — Не знаю, — скриводушничав ти (Стельмах, Правда.., 1961, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 318.