СКРИ́ВА, присл., рідко. Те саме, що ско́са. Олексій подививсь на хлоп’ят скрива (П. Куліш, Вибр., 1969, 300); Дагаров скрива зирнув на полковника (Панч, І, 1956, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 315.