СКРА́ДЛИВО. Присл. до скра́дливий. Олена Павлівна навіть заплющила очі: в кімнаті стояли фашисти. — Не захотіли [виїхати] чи не встигли, Олено Павлівно? — спитав скрадливо Іван Сидорович (Панч, II, 1956, 499); Коли чоловік повертався опівночі, роззувався в сінях і скрадливо ступав по долівці, вона сторожко прислухалася до шамрання, ловила кожен шерех (Гуц., Скупана.., 1965, 72); Катерина взяла себе в руки. Скрадливо витерла сльози, поправила зачіску (Збан., Курил. о-ви, 1963, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 311.