СКРАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СКРА́СТИСЯ, а́дуся, а́дешся, док.

1. Непомітно крадучись, наближатися, підходити до кого-, чого-небудь. Починає дівчина казати, Що брат один [чернець] — ім’я його не зна — Скрадався ніччю до її вікна (Фр., XIII, 1954, 291); З наготованою гранатою в руці сержант почав скрадатися межи камінням в той бік, де зрідка зривалися скупі кулеметні черги (Гончар, III, 1959, 107); Пізно вночі до лісу скрадались дві постаті (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 49); Він приглянувся пильніше і побачив, що попід осокою вузенькою чорною смужечкою скрадається лис (Мушк., День.., 1967, 73); — Я сиділа, вінок плела; а він скрався, — та й злякав… (Мирний, II, 1954, 224); За дві-три години, до сходу місяця, перший цеп бійців непомітно скрався майже до привокзальної колії (Смолич, Світанок.., 1953, 603); Коли солдат пішов із двору, вона [собака] знову скралася до дверей (Панч, На калин. мості, 1965, 284); // рідко. Те саме, що хова́тися. Скрадаючись у пшеницях, прямує на схід виснажений, обдертий чоловік (Загреб., Спека, 1961, 104); Як Василеві хотілося скрастись і підпалити ту баню, як увійшли вони [Мотря і Йосипенчиха] в неї (Мирний, IV, 1955, 173); // перен. Непомітно надходити, наближатися (про явища природи, які-небудь події і т. ін.). Полем скрадалася тепла весняна ніч (Збан., Переджнив’я, 1960, 119); Здогадується [Роман], що краще залишити хлопця самого, бо вже, певне, десь скрадається до нього перше кохання (Стельмах, Хліб.., 1959, 132).

2. тільки недок. Ставати, робитися менш помітним, виразним, очевидним. — Відстань скрадається, коли дивишся вниз (Багмут, Опов., 1959, 84); Вулиці лежали нарядні, блискучі, під снігом скрадалися всі руїни і згарища, завдані окупацією (Гур., Через замети, 1961, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 311.