СКОРОХО́Д, а, ч.

1. Той, хто швидко ходить. В нас дорога не для скороходів: Наче нитка в’ється понад кручі (Фр., XIII, 1954, 331); // спорт. Спортсмен із швидкісної ходьби, бігу (на лижах, ковзанах і т. ін.). Іван Петрович Погребняк по праву вважається піонером спортивної ходьби, був першим чемпіоном УРСР з цього виду легкоатлетичної програми, а згодом і вихователем чудових скороходів (Веч. Київ, 11.Х 1967, 2); // У давнину — слуга, що біг перед екіпажем володаря, а також гонець, посильний. Попереду козацьких саней бігли скороходи і кийками розганяли людей (Тулуб, Людолови, II, 1957, 448); [Xуса:] Яка ж їй саме звістка пожадана? Я вмить пошлю до пані скорохода з відповіддю, аби я знав питання (Л. Укр., III, 1952, 172).

2. Робітник, що здійснює проходку швидкісним методом. Підземні скороходи працюють за багатоциклічним графіком, виконуючи за зміну по три цикли. Досягнуті темпи проходки забезпечать дострокове введення в експлуатацію восьми нових лав (Роб. газ., 30.I 1962, 1).

3. тільки мн., фольк. Чарівні чоботи, які швидко переносять на велику відстань того, хто їх взуває. Якби мав я скороходи, Я б помчав, як вітер, прудко (Л. Укр., IV, 1954, 121).

Чо́боти-скорохо́ди, фольк.— чарівні чоботи, які швидко переносять на велику відстань того, хто їх взуває. Колись простий народ, висловлюючи найпотаємнішу думку про помноження своєї сили і могутності, створив сміливу казку про чоботи-скороходи (Рад. Укр., 10. IV 1959, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 303.