СКО́РОМ, у, ч, М’ясна або молочна їжа, заборонена церковними правилами для вживання у пісні дні. Пряла [Грициха] в село вовну й повісма, а за то [те] діставала.. то муки, то скорому (Март., Тв., 1954, 64); — Дома пощуся, а коли їду на ярмарки, то мусиш і скором вживати, — щиросердо і збентежено признається сповідник (Стельмах, I, 1962, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 301.