СКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що покори́тель. Із темних брил життя ти силою напруг Витісуєш Нове — і синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (Рильський, І, 1960, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 299.