СКОНФУ́ЗИТИ, у́жу, у́зиш, перех. Док. до конфу́зити. Я.. навмисне зробив таку авантуру в шинку.. Щоб тебе позлостити та сконфузити! (Фр., VI, 1951, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 295.