СКОМЛІ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., діал. Вити (див. ви́ти1). Що вже Лисиця крутилася, вертілася, що вже скомліла і плакала (Фр., IV, 1950, 77); Вітер дужче скомлить по яругах (Черемш., Тв., 1960, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 294.