Про УКРЛІТ.ORG

сколупнути

СКОЛУПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.

1. Однокр. до сколу́пувати. Стовбур черешні зайнявся вишневим блиском, Іван сколупнув нігтем грудочку клею… (Гуц., Скупана.., 1965, 239).

2. перен., розм. Змусити піти, залишити займане місце; прогнати. — Справа не в тому, що Марко підійметься на мій пост, а в тім, як його найскорше сколупнути з поста (Стельмах, Правда.., 1961, 302); — Слухай, Супрун, — помовчавши, глухо сказав Штепа, — німець вирішив сколупнути нас сьогодні з Кургана (Перв., Невигадане життя, 1958, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 293.

вгору