СКОЛИ́ХНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до сколихну́ти.

2. у знач. прикм. Схвильований, зворушений. Жінка встала, збуджена, сколихнута (Ряб., Золототисячник, 1948, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 291.