СКО́ВУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ско́вувати. Він знав, звідки напливає на нього сковуюча апатія: це від почуття безсилля (Вол., Місячне срібло, 1961, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 290.