СКОБА́1, и́, ж., орн. Те саме, що скопа́.
СКОБА́2, и́, ж.
1. Зігнута півколом чи під кутом металева смужка, що, вбита в що-небудь, служить ручкою або опорою при підніманні, відтягуванні, триманні і т. ін. Пісковий потяг за скобу, розчинилися двері, і знадвору вдарив у вагон свіжий.. світанок (Ле, Ю. Кудря, 1956, 74); Хвіртка була з масивними скобами для замків і, напевно, міцно замикалася на ніч (Вільде, Сестри.., 1958, 436); Я швидко підставив драбину до першої скоби на димарі й поліз (Сміл., Сашко, 1957, 72); Для підіймання і опускання [балок] на брусах є крючки, скоби або кільця (Довідник сіль. будівельника, 1956, 115); // Назва різноманітних інструментів, пристроїв і т. ін., що мають таку форму. Іван Романович розглядав масивний стіл з інструментом, лещата на ньому, маленьке ковадло, якісь скоби, прилаштовані до товстої дошки (Коп., Тв., 1955, 332); Занесення пилу і бруду на ногах значно зменшується, коли при вході в школу закріплені скоби для очистки взуття (Шк. гігієна, 1954, 218); Глибину ходу підкопувальної скоби встановлюють залежно від довжини коренеплодів, що їх збирають, або глибини залягання цибулини (Колг. Укр., 7, 1958, 31); Зоя принесла краном дві товстенні скоби і кінці їх опустила в сталь (Собко, Біле полум’я, 1952, 303).
∆ Вимі́рювальна скоба́ — інструмент, яким контролюють зовнішні розміри деталей машин; Спускова́ скоба́ — пристрій у гвинтівці, рушниці і т. ін., який служить для запобігання від випадкового натиснення на спусковий гачок. Залишилось натиснути на спускову скобу — і все… Олег буде лежати мертвим (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 250).
2. Зігнута під кутом залізна смужка або дріт, який служить для скріплення яких-небудь частин. Хоч сволок був стягнутий залізною скобою, ..складалося враження, що стеля звалиться на голову (Чорн., Потік.., 1956, 205); Йому подавали дошки, а він примощував їх вздовж і впоперек навколо купола, скріплюючи залізними скобами (Юхвід, Оля, 1959, 69); Книжки треба зшивати, а не скріплювати скобами зверху, що створює незручності у користуванні (Літ. Укр., 24.Х 1967, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 288.