СКНІ́ННЯ, я, с.

1. Стан за знач. скні́ти.

2. Тупий, ниючий біль. Марко відчув тривожне скніння в грудях (Рибак, Дніпро, 1953, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 287.