СКЛУ́БЛЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до склу́бити.

2. у знач. прикм. Те саме, що клубча́стий. На п’єдесталі з чорного мармуру сиділа на склублених хмарах мармурова фігура мужа з довгою, кучерявою бородою (Фр., II, 1950, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 286.