СКЛИК, у, ч., рідко.

1. Дія за знач. скли́кати, склика́ти.

2. Голосний, гучний вигук; окрик. У хаті говірка голосна почулася, склики й скарги (Вовчок, І, 1955, 362).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 282.