СКЛЕПІ́ННЯ, я, с.

1. Опукле перекриття або покриття, що з’єднує стіни, підпори будівель, споруд, мостів і т. ін. Головними елементами кам’яного моста є опори, склепіння і надсклеписта будова.. Склепіння спирається на опори за допомогою п’ят (Інж. геод., 1959, 372); Йому здавалося, що низьке склепіння шахти ось-ось повалиться і поховає його навіки (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 56); // Опукла стеля або взагалі верхнє внутрішнє покриття, перев. утворене криволінійною поверхнею будівлі. Була то стара будова.. з товстими стінами, глибокими вікнами, з високим склепінням замість стелі (Л. Укр., III, 1952, 574); Після низьких склепінь катакомб небо здавалось таким високим, а зірки такими далекими, що серце враз сповнювалось дивним відчуттям невимовної легкості (Смолич, Світанок.., 1953, 337); Легкові автомобілі в’їжджають прямо під склепіння вокзалу (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 77); Федір Архиповач не раз вертався в думках до того вечора, коли його голос пролунав під високим склепінням концертного залу консерваторії (Рибак, Час.., 1960, 232); * У порівн. Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння (Л. Укр., І, 1951, 153); Небо — як склепіння матове, в димці осені земля… (Тич., II, 1957, 130); // Те саме, що а́рка. Врешті з вузенької вулички, з склепінням, як з катакомби, показалась процесія (Коцюб., III, 1956, 412); Він пізнав воріт склепіння, східці рідного заводу! (Рудь, Дон. зорі, 1958, 80); На розі Головної Дарка побачила Івонка у склепінні однієї брами (Вільде, Повнол. діти, 1960, 106); // Навіс, утворений переплетенням гілок та листя дерев, кущів. З-під пахучого темно-зеленого склепіння густої рябини і верб придорожних викотилася парокінна бричка (Фр., V, 1951, 159); Велетні-дерева здіймалися, мов колони казкового храму, зливаючись верховіттям у суцільне склепіння, в непроникливу зелену стелю (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 159); // Взагалі накриття, покрив; товща. Під готичним склепінням королівського замку Ельсінор велетню Гамлетові задушливо (Рад. літ-во, 3, 1965, 98); — Дивні речі, — думалося йому,— творяться під склепінням цього палацу (Жур., Опов., 1956, 232); Десь, дуже далеко в шахті, під склепінням кам’яного вугілля, не стихав безупинний рев (Донч., Шахта.., 1949, 145); * Образно. Ми, не змовляючись, повернули в степ, щоб на випадок погоні зникнути під склепінням ночі (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 22); * У порівн. Зразу Борис ішов зовсім у млі, мов під якимось склепінням (Фр., III, 1950, 84); // перен. Про сферичну поверхню чого-небудь. Безвиразно миготіли зорі в глибині небесного склепіння (Кач., II, 1958, 72); Під синім склепінням високого неба розкинувся широкий, аж до самого обрію, степ (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 98).

2. рідко. Те саме, що склеп 1. Не світить місяць, не гріє сонце, Чорніє небо, як земля; І як в склепінні межи вмерлими, Межи живими ходжу я (Рудан., Тв., 1956, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 280.