СКЛА́ДИНА, и, ж. Те саме, що скла́дка 1, 2. Молоде чоло поморщилося, очі стратили свій погідний, сонячний блиск, а довкола уст зарисувалася якась складина болю і гіркості (Фр., II, 1950, 291); Війська зосереджувались понад річкою в численних складинах місцевості, в гаях і перелісках (Гончар, III, 1959, 388).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 277.