СКИ́ТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до скит. Прийшовши до скитського монастиря, просив [Захар], щоб заведено його до старця Акинтія (Фр., VI, 1951, 36); // Належний скитові. Ухвалили [бідняки] на сході забрати половину скитської землі (Донч., II, 1956, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 268.